Людина кожна в світі цім єдина,
То ж будь Людиною і пам’ятай.
Що українська мова — солов’їна,
А Україна — це твій рідний край.
Тут наших предків всі стежки й дороги,
І поклик волі, що живе в віках.
Любов і щастя, сльози і тривоги,
І чарівні дівчата у вінках.
Тут синє небо й росяні світанки,
І рушники, що пролягли удаль.
Найкрасивіші в світі вишиванки,
І щира пісня про любов й печаль.
І вся рідня, найкращі мама й тато,
Сім’я — наш найсвятіший оберіг.
Лелека в синіх небесах крилато…
І щирий, теплий батьківський поріг.
Гостинність наша, хліб на рушникові,
І вишитий на нім калини цвіт.
А в людськім серці стільки є любові,
Обняти нею можна цілий світ!
Ми — українці, край наш — Україна!
У нас свої: і мова, і звичай.
І пам’ятай — у світі ти Людина!
Ніколи на коліна не ставай!
Ні перед ким в поклоні не схиляйся
Рабом покірним. Завжди вільним будь.
І за свою історію тримайся.
Ти українець — вільний! Не забудь!