Людині треба ласка і тепло,
Звичайний дотик теплої долоні,
Щоб їй від серця зразу відлягло,
Й густи від болю перестали скроні.
Людині треба усмішка проста,
Не злість, не крик, а доброта і ласка.
І усміхнуться зболені вуста,
І стане світ для неї, наче казка.
Людині треба спокій і краса,
І затишок, що серце зігріває.
Світанок ніжний і дзвінка роса,
І навіть дощ, що дрібно накрапає…
Веселка семицвітна, що встає,
І добрість, щирість, що в словах лунає.
Велика сила в цьому всьому є —
Вона з землі людину піднімає.