Ах, красне літо! Літечко чарівне!
Таке гаряче, сонячне, палке!
Багатогранне і казково-дивне,
Але проходить швидко, нетривке…
А хочеться, щоб вічність ще тривало,
Щоб ніжитися у його теплі.
То ж для людини того літа мало,
Нехай би довше гріло на землі.
Та це вже серпень. Літо догорає.
Хоч подарує й вересень тепло…
Та все одно вже пташка відлітає,
І літо відлетить, мов не було…
А потім плавно в осінь перейдемо,
У небі закурличуть журавлі.
І в осені ми теж красу знайдемо,
Бо в пору цю чарівно на землі.