Літньою порою ранки дивовижні,
Тиша на подвір’ї, вітер не дихне.
Аромати всюди неповторні, ніжні…
Небо чисте-чисте, світле і ясне.
І теплінь, як мама, щиро обіймає,
Квіти надзвичайні скупані в росі.
Сонце світанкове так яскраво сяє,
Все, неначе казка, в чарівній красі.
І від цього дива аж душа світліє,
Стільки у природі щастя й доброти.
Ранкам цим чудовим все живе радіє.
Прокидайсь хутенько, порадій і ти!