Похолоднішало і вечір опустився,
Все небо хмари враз заволікли.
І дощ закапотів, та не пролився,
І ручаї з дахів не потекли.
А так собі, крапнув та й зупинився,
А хмара просто стала угорі.
І вітер вщух… Й куди це він подівся?
Ще ж тільки ось крутив усе в дворі…
І стало тихо. Миттю потемніло,
Хоч місяць повний зараз на порі,
Та світла не дало нічне світило,
Сховалося за хмарами вгорі…
І темно-темно, й дуже тихо стало,
Чарівна нічка вкрила все крильми.
Та поки літо, ночі зовсім мало,
І сон пройшовся тихо між людьми,
Став сновидіння людям роздавати,
Казкові мрії і слова м’які,
А ніч шептала: «Треба, треба спати,
Хай дні і ночі будуть вам легкі».