Чарівно й ніжно небо голубіє,
Та у природі тиша настає.
Й порушити її ніхто не сміє,
І в цьому диво, справжні чари є.
Перед відльотом птахи мріють тихо,
Бо шлях складний і долетять не всі…
Когось в дорозі може стріти лихо…
Тож хочеться побути в цій красі,
Насолодитись щастям і красою,
Своїм життям і вітром, що снує
Між гіллячком прекрасною порою…
І в цьому також щось магічне є.
Та й кожен щось роздумує тихенько,
Бо літечко уже на спад іде.
Тепло щодень відходить помаленьку…
Й від цього вже не дінешся ніде.
І дні коротші, ранки прохолодні,
А вечорами коники в траві
Дзвенять так лунко, бо вони незгодні,
Щоб літо кінчилось… Вони живі, живі!
Та що поробиш… Всі бажають літа,
Але ніщо не вічне, все пройде.
І літня днина, сонечком зігріта,
І кожен час, що по життю веде…