А літо в розпалі і — спека
Така… Ще й вітер не дихне.
Хоч світить сонечко здалека,
Та все зморилося земне:
І люди, й звірі, і рослини,
Всі від жари занемогли
І хочуть в тінь в такі години,
Чи хоч би хмари напливли...
Бо навіть небо вицвітає —
Аж побіліло від жари.
А сонце дужче припікає.
Та все в природі до пори.
Ще буде дощик накрапати,
І буйно виросте зело.
Ще в небі буде грім лунати
І десь подінеться тепло.
То засиніє знову небо,
То теплий вітерець дихне.
В природі все іде, як треба.
Нове щось буде, щось мине.