Літо кінчилось. Листя злітає.
Я іду, я іду в листопад.
Десь там молодість наша кружляє,
Та її не вернути назад...
Листя падає — явище звичне.
Тільки чому ж так серце щемить?
Що ж, ніщо в цьому світі не вічне
І життя пролітає, як мить.
Вітер листя пожовкле зриває,
До зими наш готується сад.
Все логічне завершення має...
Я іду, я іду в листопад...