Мабуть десь є така місцина,
Де сонце гріє — не пече,
Там наче у раю людина,
Ріка любові там тече
І доброта повсюди квітне,
Небачена живе краса
І світить сонечко привітне,
Перлинками блищить роса.
Вітрець ласкаво пригортає
І аромат п’янкий несе.
А серце любить і кохає,
Й турбується про всіх і все.
Там щастя всюди розквітає,
Мов перші квіти навесні.
Удача пташкою літає,
Всі дні чарівні і ясні.
В місцині тій чудово всюди,
Там радості багато є.
І в ній живуть щасливі люди,
З ріки веселка воду п’є,
Любов і добрість всім дарує
І щастя людям роздає.
Місцину ту усяк цінує,
Бо мрія там й надія є.