Немає магії сильнішої за слово,
Бо слово першим і було, і є,
І завжди буде! Й справді — це чудово!
Воно уміє донести своє
До серця кожного і в душу западає,
І залишається надовго, на роки.
То іноді від зайвого звільняє,
То маяком стає на всі віки…
У слові світло і у слові сила!
У ньому ласка і любов живе.
Когось та сила слова воскресила,
Бо ласкою до серденька пливе…
Когось же слово від біди звільнило,
І додало відваги і тепла.
Когось красою так заполонило,
Що радість веселково ожила.
Та вміє слово іноді і вбити,
Як сказане зі злом, без доброти.
Тож слово треба знати і любити,
Тому не треба зайве щось верзти!
А завжди треба думати і знати,
Кому сказати щось і як, й коли.
Бо слово вміє в прірву затягати,
Що вже не витягнуть ні люди, ні воли.