Майдан, що був, придумати не можна,
Щоб згуртувати всіх в кулак один.
Там об’єднала думка всіх тривожна,
Там всі були: батьки, дочка і син
В однім пориві дружні і натхненні,
Безстрашні і рішучі — це майдан!
І зрадники, і вороги шалені,
Коли прийшов до влади ниций пан…
Ось тут зійшлися правда, добрість, воля
І беркут — чорне, люте зло і жах…
І примха влади, бійка і сваволя,
І барикади, горе, біль і страх…
Щити картонні і без зброї люди
І стрілянина просто у людей.
Ніхто не сподівався, що так буде —
У всіх було багато мрій, ідей…
І вже навколо сотня — бездиханні,
Без руху й подиху, у спокої лежать…
І це страхіття сталось на Майдані…
Й герої ці уже не побіжать…
Майдан! Майдан — це сплеск людської волі,
Сміливості і стійкості та мрій…
Таке було у кожній нашій долі…
Тому борись! Іди вперед! Не стій!
Свобода, гідність — треба розуміти,
Що ми без них — юрба, а не народ!
А ми ж прадавні! Ми козацькі діти
І вільні люди, а не просто зброд.