Маленький водограй, а скільки дива!
У нім веселка ніжно виграє!
А повз людина йде і вже щаслива,
Бо в кольорах цих справжня сила є,
Що надихає і дає розраду,
Й до мрій чарівних нас усіх несе.
І сумніви лишаються позаду,
Й тривоги, болі та жалі, і все!
І від краси людина щасливіє,
Бо повертається у ті найкращі дні,
Де мир і тиша, де душа радіє,
І згадуються чарівні пісні…
Й стає на серці затишок і тиша,
І дивний спокій огорта серця.
Бо навіть вітер стих і ледве дише…
Тож хочеться дивитись без кінця…
І знову мріяти, всміхатися, любити,
Так, як колись, у веселкові дні…
І просто жити, просто в мирі жити,
Щоб дні були чудові і ясні.