А випадковості, таки, не випадкові,
Вони приходять в певний час і мить.
І можуть бути в погляді і в слові,
То хто ж за кожним випадком стоїть?
Інформаційний простір? Наша доля?
Бо не залежить випадок від нас.
А люди кажуть: «То Господня воля.
Все відбувається у певну пору й час».

Знання людини — це найлегша ноша,
Бо з нею не брестимеш навмання.
А завжди приймеш рішення хороше,
Знайдеш дорогу, маючи знання.

Любов — найвище в світі почуття,
Вона не має меж, безкрая!
Дає нам крила і народжує життя,
І все найкраще в світі починає…

Ласка — це дотик, це мамині руки,
Ніжні обійми, душевне тепло.
Щира турбота, м’які поцілунки,
Слово, що прямо на серце лягло.

А доброта — це як вода у спеку,
Вгамує спрагу, свіжістю війне.
Біда і горе відійдуть далеко,
Тривога і безвихідь омине…

А щастя — це і є те сьоме небо,
Куди на крилах радості летиш.
І стільки світла у душі у тебе,
Що світишся і зіркою гориш.

Що подарунки? Це душі робота,
Любов, що промінцем ясним зорить.
Увага, ласка, відданість, турбота
І та відповідальна дуже мить,
Коли людині хочеш передати
Всі почуття, що у душі твоїй.
Обняти міцно і поцілувати,
Щоб стало добре та чудово їй.

Здоров’я — це найбільше в світі диво,
Нічого у людини не болить.
Вона живе спокійно і щасливо,
І радісно за мрією летить.
Хоч іноді цього не помічає
Й наносить шкоду, все собі псує.
Погані звички часто набуває,
Втрачає те, що цінне в неї є.

Хоч слово не ніж, але ранить глибоко,
І рана ятритиме ціле життя.
А може й піднести високо-високо
Й зробити чарівним твоє майбуття.
То ж добре подумай, що маєш сказати,
Словами не можна рубати з плеча.
Словами не можна людей ображати
І кидати словом услід згаряча…

— Людська хоробрість в чому полягає?
— Долати труднощі, і правду в світ нести.
Робити так, як совість вимагає,
А не за натовпом вівцею йти.
Повагу в серці мати, виховання,
І щире слово в світ нести своє.
Відстоювати ті переконання,
Що в чистім серці найсвітліші є.

Друзі — твої однодумці звичайно,
Вміють підтримати і захистити.
І берегти все життя твої тайни,
Правду сказати і вірно любити…

А найсвятіша в цілім світі — мати.
Друг, захисник вона своїй дитині.
Вона уміє і пораду дати,
Підняти і тримати на вершині…

Слова і думи всі — матеріальні,
І здійснюються, як прокажеш їх.
Вони бувають просто геніальні,
Й такі, які несуть і горе, й гріх.
То ж про хороше думати старайся,
Слова найкращі тільки говори.
Добро робити людям намагайся,
А зла ніколи в світі не твори.

Моральні принципи, стійкі переконання,
Відповідальність і за вчинки, й поведінку.
За правду й честь стояти без вагання,
Й робити завжди благородні вчинки.
Оце і є та совість і сумління,
Що є дороговказом для людини.
Це серця і душі святі веління,
Її опора у важкі хвилини…

Народна пісня — це душа народу,
Його натхнення, радість і печаль.
У пісні все і про любов, і вроду,
У ній то щастя, а то біль і жаль…

А мова наша — це людська колиска,
Що нас гойдала тихо на світанку.
До України рідної приписка,
Назавжди буде з нами до останку.

А мир таке значуще і вагоме слово,
Бо в ньому тиша, спокій і тепло.
А вся Земля чарівна, світанкова,
Повсюди щастя, і відсутнє зло.

Краса — це диво, надзвичайна казка,
Вона вражає і підносить ввись.
У ній чарівність, дивина і ласка…
І ти на світ захоплено дивись.

Життя — це диво, що й не розказати:
Можливість бачити і чути, йти у світ,
Радіти і любити, відчувати,
І дарувати щастя з юних літ…
І милуватися, та тішитись красою,
Співати щирі від душі пісні.
Іти по світу стежкою земною,
Й нести в собі промінчики ясні…

А рідний край у світі наймиліший,
Бо тут твої найперші відкриття.
За все на світі він найцікавіший:
Тут тато й мама, стежка у життя.

А рідне слово важить так багато,
Підтримка татова і усмішка ясна.
Так думає і так сказав твій тато…
Як поруч він — у серденьку весна.

Слова — це зброя. Треба добре знати.
То ж словом ти біди не натвори.
І коли маєш щось комусь сказати,
Спочатку думай, потім говори.

А правда — це як чисте джерело,
Що з глибини чарівно випливає.
Вона ніколи — в холод і в тепло,
І не брудниться, і не замерзає.

Знання — це світло, що як сонце сяє,
Освітлює дорогу у пітьмі.
Та шлях до зір і правди прокладає.
З знаннями людям тепло і в зимі.

У книжці думка, мудрість, правда й сила,
І знань в ній невичерпне джерело.
Вона багато поколінь навчила
І до людей несе і світло, і тепло.