Малими ми заходили у казку,
В чарівну казку, дуже непросту.
І відчували в ній батьків любов і ласку,
Та їхню щирість, світлість, доброту.
Ялинку величезну вносив тато,
А мама вже творила чудеса.
Хоч іграшок було й не так багато,
Але завжди виходила краса.
Ми яблучка чіпляли і горішки,
Цукерки й печиво, й калачики малі…
Сніжком із вати покривали трішки
Всі гілочки, щоб так, як й на землі…
Було цікаво ці дива творити,
А меж у щастя просто не було.
З паперу іграшки ми вчилися робити,
І в серці розливалося тепло.
Так ми жили й передчували диво,
Що Дід Мороз у рік Новий прийде.
І це було для нас усіх важливо,
Хоч ми й не знали, як він нас знайде,
Та вірили, що прийде справжня казка,
Й дарунки чарівник нам принесе.
В очах батьківських променилась ласка…
І зараз пам’ятається усе…