Малюють діти щиро і натхненно
Все, що на серці — сонечко, хмарки…
Усе, що бачать гарне і буденне…
Малюють квіти, рибки, літаки…
Тепер війну навчились малювати,
Страшні картини — чорні і сумні…
Як вороги чужі зайшли до хати
І як міста палають у вогні…
Як дні проводять в темному підвалі,
Скрізь люди мертві посеред двора…
Десь заживо поховані в завалі…
Така жахлива нинішня пора…
Та в діток малювати є потреба,
Вони передають в малюнках все…
Душа їх світла тягнеться до неба,
На крилах дужих мрія їх несе…
Вони малюють — це неначе жити,
Щоб виразити власні почуття.
І чисту душу сонцем освітити,
Бо без малюнків… То хіба життя?