Мені болить це невимовне горе,
Людська біда і сльози, і печаль,
Тут крові нашої розлито ціле море,
І сотні доль зруйновано, на жаль.
І місто-привид, ні душі живої,
І сіл нема — проклятий орк спалив…
А скільки тут смертей, біди людської…
Колись цей край співав і не тужив…
А ця війна все щастя зруйнувала,
Лишила по собі біду й сиріт…
А славну землю нашу сплюндрувала.
Такий суворий і жорстокий світ…
О! Люди світу! Досить воювати!
Ви Землю веселкову полюбіть!
Спішіть пожити в щасті і кохати,
І на святій Землі добро творить!
Життя — це мить! Тому живіть красиво,
У мирі, світло, без війни і бід…
Щоб на Землі жили і казка, й диво…
Давно це людям зрозуміти слід.