Мені не все одно, яка в нас мова,
Бо це мій край, моя свята земля.
Була завжди тут мова світанкова,
Звучала щира пісня звіддаля.
Прислів’я влучні мову прикрашали,
Веселі жарти й радості слова.
На цій землі ми щастя відчували,
Тут доброта була завжди жива.
Це від Землі в нас — українська мова,
Багата, світла, щира, осяйна.
Пісенна, гарна, ніжна, пелюсткова,
Така чарівна, як сама весна.
Тож не однаково, яка тут мова,
Не хочу я, щоб йшли сюди кати.
Бо це мій край, моя земля чудова,
Я вільно хочу в білий світ іти.
Тут Україна вільна й незалежна,
Усе тут рідне: поле, луг, ліси…
Тут наша воля і краса безмежна,
З віків звучать нам рідні голоси,
Що закликають землю захищати,
І пісню, й мову щиро берегти.
В поклоні перед орком не впадати,
За землю й волю сміло в бій іти.