Мені приснилось море, я сиділа
Одна на березі, на білому піску.
А хвиля спогади до мене підкотила,
Неначе книгу в дивному візку…
І я взялась ці спогади читати:
Приходили обличчя, давні дні,
Уривки мови і якісь цитати,
Круг друзів та знайомих, і пісні…
Було приємно. Море все шуміло,
Вело із кимсь незриму боротьбу…
Воно мене і кликало, й манило,
Тож я пірнула в хвилю голубу
І попливла. А море все гойдало,
Несло мене кудись в далечину.
Воно мені про давні дні шептало,
Яких уже ніколи не верну…
Бо все проходить, все в житті минає,
Все швидкоплинне: час і наші дні…
Лиш спогади у пам’яті лишає
Про дорогих людей… А ще пісні…