Мені сорочку мама вишивала
У тихі і зимові вечори.
У неї всю любов свою вкладала,
Найкращі підбирала кольори.

Й сама при цьому наче вся світліла,
Якесь від неї дивне сяйво йшло.
Й моя душа кудись увись летіла…
Так затишно і тепло нам було.

Вона мені про все розповідала,
Як бабця і дідусь її жили.
І як маленькою з квіток вінок сплітала,
Й які часи нелегкі в нас були…

У візерунок ниточка лягала
І мама, наче Фея чарівна.
Мені сорочку-диво вишивала,
Вкладала в неї всю любов вона.

І от тепер, коли її вдягаю,
Я повертаюсь в ті чудові дні.
Любов матусі щиру відчуваю
Й стає так тепло й затишно мені…