Живе людина і не знає цілі,
З якою і прийшла у білий світ.
Тому в житті ми не завжди умілі,
Шукаємо себе з маленьких літ
І не знаходимо... Й таке буває.
Тому удачі й успіху нема.
А хто призначення своє пізнає,
Того зненацька не застане тьма.
Бо той живе і знає, чого хоче.
Йому й дороги стеляться до ніг.
Робота люба йде до рук охоче,
Лягає щастя просто на поріг.
Хіба не так? Та так, і що казати...
Але ж піди і взнай свою мету...
Якби ж було так легко розпізнати,
То вибрали б дорогу саме ту,
Що приведе до щастя і до цілі,
До успіху, до слави за життя...
А так бредемо темні і невмілі
Й не знаємо, яке жде майбуття.
Чого то так? Було б куди зручніше,
Якби мету життя усякий знав.
І жити б стало якось веселіше,
Й ніхто б в своїм житті не пропадав...