Нас лютий ворог знищує щоденно,
Усіх підряд, системно, без жалю…
Не можна це озвучити пісенно,
Від болю навіть вуст не розтулю…
Немає звуків біль наш передати,
Немає сил в піснях розповісти…
І навіть слів забракло, все сказати…
А нам же треба вистояти, йти,
Боротися і край наш захистити
Від підлих орків, що до нас прийшли…
Вони ж нас прагнуть знищити, добити,
А ми ж такі довірливі були…
У дружбу вірили і вірили у слово,
Бо ж самі ми не зраджували, ні…
Були ми вірні і жили чудово
І не плели інтриг на стороні…
А от кацап гострив нам ніж у спину,
Від ненависті аж синів завжди.
Знущався він над нами без упину,
Приніс нам стільки горя і біди…
Немає сіл, багато міст немає,
Земля знівечена… В нас раю вже нема…
Ворожий орк ракети в нас кидає,
А тут морози, холод, ще зима…
Дванадцять років! Як таке можливо?
Дванадцять років ворог б’є і б’є…
А ми ще стоїмо… Хіба ж не диво?
Щось навіть загадкове в цьому є…
Ми стоїмо і дух наш не зламати!
За нами правда, воля, майбуття!
Боротись вмієм ми й перемагати
Ми боремось за волю, за життя!