Немає світла і тепла немає,
Та інтернету, й іншого всього.
Від нелюдів рашистських люд страждає,
Та ми здолаєм ворога цього!
І будем жити! Будем гарно жити,
Хоч як би не бісилися кати!
Чудово будем жити і любити,
А в пекло підуть всі оті чорти,
Що так нахабно лізуть убивати
Жінок, дітей і нищать геть усе…
Яке ж нелюдське серце треба мати,
Яка біда цих волоцюг несе?
Що їм тут треба, нечисть ця ворожа?
Чого сюди, у край до нас прийшли?
Ви нація убивць, на орків схожа…
Ви всі віки ненависні були
І дуже підлі, в вас нема людського:
Ні доброти, ні ласки й співчуття…
Лиш зло і заздрість, більш нема нічого,
Тому й підете ви у небуття
Без честі й слави, добривом у полі…
Бо що з вас взяти, ви, як ті щури…
А в нас розквітнуть цвітом наші долі
Й засвітить щедро сонечко згори!