Яка красива осінь золотава,
Барвиста і заквітчана така.
То тепла й ніжна, світла і ласкава,
Ще й павутинка срібна і тонка
Під сонечком виблискує і в’ється,
Летять листочки просто в небеса…
І квіточка до сонечка сміється —
В природі неймовірні чудеса!
А то дощить і цю красу вмиває,
Тож яскравішим все довкіл стає.
У кожну пору гарне щось буває,
Бо у природі завжди чари є.
Дивлюсь в вікно, а на шибках краплинки,
А за вікном у золоті сади…
Міняється все кожної хвилинки,
От не було б у нас війни й біди,
То ми б сміялись гарною порою,
Збирали б листя в парку чи в гаю.
Раділи б, милувалися красою…
Й не гинули б синочки у бою…
Та в нас війна, важкі, трудні дороги…
Тепер нам треба до кінця іти.
Нас кожен день веде до перемоги —
Ми мусимо в війні перемогти!