У нас надворі трохи потепліло
І все розквітло й далі розквітає…
А всі пташки уже взялись за діло,
Своє гніздо пташина поправляє,
Бо пташенят висиджувати буде,
Тож треба щоб воно було м’якеньке.
А поки пісеньки дзвенять повсюди,
І пригріває сонечко тепленько.
Весна й краса прилинули до краю
Аж серце мліє, в щасті завмирає…
І щастя, мабуть, більшого немає,
Як мир і спокій! Ні, таки немає!
А в нас війна прийшла у кожну хату
І ллється кров невинна, горе всюди…
Російських орків треба нам прогнати,
Це вороги прокляті, це не люди!
Вони дітей вбивають на вокзалі,
Міста в нас нищать, знищують всі села…
Щодня все лізуть глибше й далі…
Така тепер картина невесела.
Та не здамося ми! Ні не здамося!
На нашім боці Правда й Бог із нами!
В дітей від страху сивіє волосся…
Та справимось ми разом з ворогами!