Ми світ чарівний пізнавали,
Між квіти бігли у поля…
Іриси — півниками звали!
Нам відкривалась вся земля,
Красу і щастя дарувала
Та надзвичайні кольори.
У ліс частенько закликала,
Світило сонечко згори…
Давала річка прохолоду,
Нас скрізь чекала таїна!
Ми мали щастя і свободу
Та пізнавали світ сповна.
І це були дитинства кроки,
Пора найкраща у житті.
Ми брали із життя уроки,
Свої знаходили путі
І стежечки свої топтали,
Летіли в далеч чарівну.
Нас трави й квіточки вітали
І дарували нам весну.
Усі ми мали щастя — жити!
А це найбільша дивина!
Ми вміли світ ясний любити
І пізнавали все до дна.