Ми іноді ведем себе негоже,
І верх бере над нами лють і зло,
Прости, помилуй, за гріхи нас, Боже,
Верни у душі милість і тепло.
Прости за слово, сказане у гніві,
За грішні думи, що від нас ішли…
За вчинки наші злі і некрасиві,
Й що ми рабами тупості були…
І що життя поганили й гнівили,
Втрачали мрію, віру і тепло…
А іноді і правдою крутили,
Творили мимо волі біль і зло…
Прости гріхи, що ми в житті чинили
Прости той біль, що ми у світ несли…
Ми іноді й самі не розуміли,
Бо впевнені у правоті були…
Прости за все, бо ми не досконалі,
Нам часом очі застилає тьма.
Відкрий серця нам для добра надалі,
Бо мудрості ще в нас самих нема.
Прости й помилуй, дай нам світла й миру,
Любові стільки, щоб як сад, цвіла!
І людяність всели у душі щиру,
Щоб в нас вона воскресла, ожила…
Прости й помилуй…