Життя складніше кожен день стає.
А зараз літо, річка, сонце, квіти…
Краси й тепла в природі стільки є!
І підростають дивовижні діти.
А от вістей хороших щось ніде…
Відсутній мир, взаєморозуміння…
Й ніхто не знає, що нас завтра жде,
Й на скільки вистачить в людей терпіння.
Бо замість миру в нас іде війна,
Замість роботи — карантин і маски.
І замість розуміння — скрізь стіна,
А для народу ні добра, ні ласки…
А ми до волі прагли й до добра,
Ми так хотіли мирно й гарно жити…
То може вже єднатися пора?
Наругу зверху досить нам терпіти!
Тож станьмо разом, до плечей плече!
Ми — українці, ми в своїй країні!
Тож владі має бути гаряче,
Ми працювати їх заставити повинні,
Й народні думи втілити в життя,
Служити вірно й чесно Україні.
Бо вже назад немає вороття.
Така вимога у народу нині!