Мила осінь, моя голубонько,
Я до тебе у гості йду.
У красі твоїй, моя любонько,
Я розраду свою знайду.
Ніжне золото заворожує,
Бо під сонечком все блищить.
Сива хмара з небес погрожує,
Що, напевно, вже задощить.
Та краса твоя серце радує,
Все міняється кожну мить.
Мила осінь усім нагадує,
Що велике то щастя — жить!