Хочу до вас я звернутися, діти.
Можна людині без мови прожити?
Можна без пісні, без загадки й казки?
Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

Як же людині без казки і слова,
Без задушевної пісні й розмови?
Думаю я, що таке неможливо.
Мова людини — це щастя, це — диво!

Правильно думаєш. Мова — це диво.
З нею людина розумна й щаслива.
Знаючи мову, спілкуються люди,
Мова загине й людини не буде.

Як же без мови? Я не уявляю!
Я щохвилини про щось та й питаю.
А коли мови не будемо знати,
Як же ми зможемо світ пізнавати?

В світі — ми люди і правильно, діти.
Людям без мови не можна прожити.
Ще повідомити хочу вам я —
В кожній країні є мова своя.

Кожна людина свою мову знає,
Любить безмежно її й поважає.
Рідна одним мова східна — японська,
Іншим найкраща китайська, естонська.

Мова у світі панує англійська,
Нам найрідніша своя — українська.
Ми з вами всі живемо в Україні,
Мова чудова й пісні в нас чарівні.

Треба, щоб мову ми вчили і знали
Й нею чистенько усі розмовляли.