Он місяць молодий у небі сяє
І поруч зірка ясно так горить.
Магічну силу місяць в небі має,
Він сяє дивовижно і блищить.
І ніби в казку щиро закликає,
Тоненький серпик кличе в чорну даль.
Душа вже рветься — тіло не пускає
У таємничу подорож, на жаль.
А вже б летіла у далекі далі,
До зірочок, до місяця у ніч…
І не було б на серденьку печалі,
Лише зірки, нові зірки навстріч…
Та місяць тихо в вікна заглядає
Й за дерево спускається скоріш.
Чарівне сновидіння посилає,
А надворі стає усе чорніш.