Життя складне… Та й хто того не знає…
Та труднощі завжди у всіх свої.
Хіба що юність, що у снах літає,
В душі у юних — сонце й солов’ї!
Вони про складнощі не хочуть й чути,
Бо їм усе здається по плечу.
Вони у мріях можуть в світ гайнути,
Вони упевнені, що пронесуть свічу
Через негоду і вітри шалені,
І через смерчі й буревії всі.
Вони ще вірять в казку, всі натхненні,
І їх стежки у квітах і в росі.
І це пора чарівна і пісенна,
Бо кличе вдаль у пошуки й світи.
Пора безпечна і благословенна,
Щоб мріяти, сміятися й рости.
Це юні роки. Так і має бути,
Де все здолати можна, вдаль іти…
Де шлях ясний без заздрощів й отрути,
Й під ноги стеляться усі світи.
І хай так буде! Молодість хай квітне
І за собою в світлу даль веде.
Хай їх стрічає сонечко привітне,
А зла і лиха на шляху — ніде!