Звичайний день, яких було багато…
Мороз легенький, хмарки угорі.
А на душі приємно, наче в свято,
Бо квіти вже проклюнулись в дворі.
І це весна уже не за горами,
Підсніжники розкриються малі
І буде світ радіти разом з нами
У сонці, в ніжних квітах і в теплі.
І так вже сонця хочеться ясного,
Та неба чистого в ясній голубизні.
І вітерцю легкого весняного…
Всі на весну чекають день при дні.
Вона підходить тихо, непомітно,
А вийде сонце, то така краса!
Тоді весь світ всміхається привітно,
Бо всюди радість, казка й чудеса.