Мороз спадає, все чорніє,
На небо хмари потяглись.
Бо вже весніє, вже весніє,
То ж стане тепло нам колись.
А поки дощ рясний проллється,
Щоб змити залишки снігів.
А потім небо засміється.
Й водичка скрізь — без берегів!
Нам буде всім чого радіти,
Бо жайвір пісню заведе.
І будуть квіти, всюди квіти!
Морозу й холоду — ніде!