Моя Україна — це сад коло хати,
Заквітчаний двір, споришеві стежки…
Це поле пшеничне і небо крилате,
Безмежні простори і чисті річки…
Блакитні озера, ставочки повсюди,
Під вітром шумлять очерет, комиші…
Моя Україна — це щедрість і люди
Гостинні і добрі, із сонцем в душі.
Це хліб, що підносимо на рушникові,
Як друзів стрічаєм в своїй стороні.
Це модні завжди вишиванки чудові,
Це трави у росах, світанки ясні…
Ліси вікові і діброви казкові,
Та гори зелені і теплі моря.
Моя Україна — це люди чудові,
І мрія у кожного, наче зоря.
У нашому краю, як писанки села,
Нові й старовинні красиві міста.
Моя Україна — це пісня весела,
Хоч доля віками була непроста.
Це мова чарівна моя солов’їна,
Що завжди лунала у ріднім краю.
Історія наша, велика родина
І казка чарівна в веснянім гаю.
Моя Україна — це дума кобзарська,
Легенда, що з сивої йде давнини…
Це праця натхненна, сільська і шахтарська,
І пісня з колиски, і радісні сни…
Верба над водою, червона калина,
Це друзі веселі у школі й дворі.
Найкраща у світі моя Батьківщина,
Дитинство і юність, що вже на порі…
Моя Україна — це вільная воля,
Здобута не раз у важкому бою.
Це слава героїв, звитяга і доля,
Це мир і свобода у ріднім краю.