Моя душа — як квіточка на лузі,
Що розцвіла від сонця і тепла.
Вона буває в радості і в тузі,
Та в ній любов в усі часи жила.
Та ще тепло, що вміє зігрівати,
Та відчуття тендітної краси.
І доброта, що вміє чарувати…
А ще живуть в ній рідні голоси,
Які її й на мить не покидали,
А надавали сили і снаги.
І по життю вели, і направляли,
Щоб не втрачала рідні береги.
Моя душа… Тендітна і вразлива,
Мов квіточка, що на лугу цвіте,
І прагне сонця, дощику та дива…
А в світі не таке все і просте…