Моя сім’я — це та моя колиска,
Де я зростала, де вінки плела…
Де вчилась все доводити до блиску,
Там просто я дитиною була.
І вчилась мудрості, та вмінню розмовляти,
І прагла власну думку донести…
Училась жити і любов плекати,
І до мети старалася дійти.
Я вчилась всьому в мами і у тата,
Вони були найкращі вчителі.
Любові в їх серцях було багато
І мудрості чимало від Землі.
Тому вони мене всьому навчали,
Й сумлінню, честі, правді й доброті.
І до роботи з літ малих привчали,
Бо це завжди потрібно у житті.
Моя сім’я — гніздечко і опора,
Там я завжди захищена була.
І звідти вийшла я, немов учора,
Та ціла вічність з тих часів пройшла…
Але в душі лишилось кожне слово
І татусева посмішка ясна.
Прислів’я мами, пісня вечорова
І неповторна та п’янка весна…
Сім’я… Сім’я… Це значить так багато!
Бо в ній любов і затишок, й тепло…
Підтримка й радість в будні і у свято,
І сонце, й світло, щастя там жило…