Десятки тисяч слів вже є про мову,
А я додати хочу ще своє
Про ніжність і красу її чудову,
Яка у мові українській є.
Бо ж мова наша серед мов — перлина!
У ній світання й роси на траві.
Чудова радість й туга журавлина
Й пісні ліричні, рідні і свої…
І людяність, закладена віками,
І добрість, що в усі віки жила.
І все найкраще, створене руками,
Бо праця в нас найпершою була.
І все це є у нашій рідній мові:
Краса безмежна, ніжність і тепло…
І вишиванки гарні, пречудові,
І все, що серце наше зберегло
Впродовж віків… І рушники в дорогу,
І хліб на рушникові у свята…
В боях здобуту нашу перемогу…
Природа в ній і вся Земля свята…
Бо мова рідна — почуття первинні,
Це думи світлі, мрії і жалі…
Ми з мовою в усі віки єдині,
Без неї нам не жити на землі.
Бо плач і сміх відбилися у мові,
І неба синь, і щастя, і тепло…
І перші почуття найвищої любові.
І так завжди, в усі віки було.
Тож мовою нам треба дорожити,
Ми з нею українці, вільні ми.
Без мови і без волі нам не жити,
Щасливими не бути нам людьми.