Боже мій, а скільки в небі зір!
Густо так від краю і до краю.
Я мов зачарована, повір!
Їх над містом стільки не буває.

А який же простір це і час!
Незбагненне і таке величне
Небо незборимо кличе нас —
Загадкове, дивне, поетичне!

Скільки ж є непізнаних чудес!
А краса! Аж серце завмирає.
Кажуть, на землі такий прогрес...
А над нами що? Ніхто не знає.