Проміння сонця вже на видноколі,
Стрічають день високі ясени.
Мале дитя у вишиваній льолі
Ще додивляється чарівні сни
Ось ворухнулось, радісно сміється,
Мабуть приснилась мама уві сні.
Малому сон цей дійсністю здається,
Бо серцем чує мамині пісні.
Над сином мати доленьку чаклує,
Щоб у дитини доброю була.
В думках летить до Неба і планує
Здоров’я, щастя, радості й тепла…
Так хочеться від діточок радіти,
Бо в них вкладає серце і тепло,
Щоб у житті були успішні діти,
Щоб все чудово в долях їх було.
А сонце піднімається швиденько,
Розвиднилось, надворі день буя...
То ж час летить в житті людей скоренько.
А доленька у кожного своя…