На срібних струнах бабиного літа
Осіння тиха музика заграла.
Уся земля росою вранці вмита
Свою одвічну пісню заспівала.
Ключі пташині в небо піднялися.
Є нотний стан — лиш ноти записати...
Мелодії над світом розлилися...
Любити й жити треба поспішати...
Світ незбагненний, дивовижна казка.
Тут стільки щастя, музики і дива!
Від сонечка струмує ніжна ласка.
Я йду по жовтій осені щаслива.
А музика осіння тихо ллється
І будить струни серденька, лунає...
То сумно зазвучить, то засміється...
І душу знову в юність повертає...