Свій світ для себе створюю сама
І від душі пишу я власні вірші.
Не хочу я, щоб правила пітьма
І зло над світом розповзалось ширше.
Тому у білий світ несу тепло
І доброту, а ще слова хороші.
Щоб людям в світі затишно було,
Роблю це просто й щиро, не за гроші.
Я за натхненням у природу йду,
Бо лиш у ній красу і добрість чую.
Розмову я з природою веду,
У ніж живу на повну, в ній гостюю…
Я відчуваю серденьком красу
І кожен подих квітів і травички…
До неї я любов свою несу
І вдосконалюю свої хороші звички.
Та людям я розказую про все,
Що бачу, чую, серцем відчуваю…
А час мене у далечінь несе…
Та я цього якось не помічаю…
Бо відчуваю молодо себе,
Душа моя, як в юності щаслива.
А наді мною небо голубе,
Навколо море радості і дива!
Мій світ чарівний, сплетений з тепла,
І світла, й сонця, з добрості й любові.
Немає в ньому заздрощів і зла,
А всі слова і думи веселкові.