На ЗСУ тримається країна,
На тих що ще в окопах і в землі.
І з ними непорушна і єдина,
За ними інші в тиші і в теплі.
За ними ми встаємо на світанку
І щиро дякуємо їм за все…
І мрієм про якусь ще забаганку…
А час невпинно нас кудись несе…
А час летить, у нас війна триває,
Руйнує землю, села і міста
Й коли скінчиться ще ніхто не знає,
Тож ситуація в нас непроста.
І часом думаєм, що вже на грані,
Бо ж витримати це не всім дано.
А орки лізуть непритомні, п’яні…
Їм жити чи вмирати — все одно…
Вони за гріш ідуть в чужу країну,
Вбивають, нищать все у нас до тла…
Та не зважають й на малу дитину,
Бо стільки в їхніх душах тьми і зла…
На ЗСУ тримається країна
Й на тих, хто помагає їм в бою.
А з міст і сіл тепер одна руїна…
Я за бійців у Господа молю,
Ти захисти їх, Боже, дай їм міці,
Вони ж на тім нулю без каяття.
Зроби їх ще міцнішими від криці,
Ідуть у бій ці хлопці за життя.
Тому прошу я, Господи, благаю,
Дай їм нажитись в мирі і в теплі!
До добрості твоєї закликаю,
Дай їм пожити на святій Землі!