На деревах паморозь заграла,
У снігу білесенькім земля.
Заіскрилась дивно, засіяла,
Стала казкою холодною здаля.
Все в полоні холоду і криги,
Заворожене в казковім сні.
Ще далеко дуже до відлиги,
Не пройти стежинами весні.
А деревам сняться білі квіти
І дощі, що напувають все.
Що ж, зима... Нема де правди діти,
Що нам холод щастя не несе.
Хочеться всім сонечка ясного,
І тепла, і цвіту, і краси.
Хочеться нам дощику рясного
І дзвінкої чистої роси.
Та зима ніяк не відпускає,
Бо вона своє не відбула.
Хоч між хмар і сонце виглядає,
Та іще далеко до тепла.