На дощ іде, бо небо хмари вкрили.
Сховали зовсім синяву ясну.
Та дощик той щось стримує щосили.
Хоч треба поливати вже весну,
Бо все росте і дуже хоче пити .
Вже місяць без дощу живе земля.
То ж дощ потрібний просто так, як жити.
Його вже ждуть городи і поля.
Бо без води ніщо рости не може.
Земля потріскалася, зсохлась вкрай.
Йди, дощику, без тебе нам не гоже,
Без тебе не зберемо урожай.
З тобою нам і весело й мокренько.
Немає спраги, то й усе цвіте.
То ж поливай нас щедро і густенько,
Хай все нап’ється й зразу підросте.
Бо ж у воді велика сила дуже.
Всьому-всьому дає життя вода.
Ніхто без неї обійтись не здужа,
А як її багато — теж біда.
То ж розливайтесь хмари щедро й щиро,
Напійте все водичкою і всіх.
Полийте землю всю, та знайте міру.
Несіть на землю щастя, радість, сміх…