Осіння днина вже не зовсім мила,
Бо хмари ціле небо затягли.
Від ягідок калина обважніла,
А вітри холоди нам принесли
І носяться в гіллі поміж листками,
Гойдають віти, жовте листя рвуть,
Кладуть на землю довгими рядами,
Здіймають вгору і кудись несуть…
Похмуро й темно зранку і до ночі,
Не проглядає сонечко з-за хмар,
Виходять люди з хати неохоче,
Бо вже давно відсутній сонця жар.
А все частіше холод повіває,
І морозець поскрипує вночі,
Журливу пісню осінь нам співає…
На осінь дивляться крізь вікна глядачі.
Бо що робити, як темніє рано,
І холодно, ще й іноді дощить,
А десь звучить тихесенько сопрано
Чи то здалося на коротку мить…