А вранці мжичка сіялася часто,
І над рікою — наче пелена.
А річка хвилювалася смугасто,
І я пливла однісінька, одна…
Та так приємно, бо повсюди казка,
Схили верби віти до води…
А від води і прохолода, й ласка,
Й лелека взяв і прилетів сюди
Й кружляв над полем, потім приземлився.
Он полетів рибалочка-краса…
Ось ворон сів, неначе притомився,
А на травичці дощик, не роса…
І так приємно йти по цій травичці,
Вона мокренька, тепла і м’яка.
Чудово вранці пропливти по річці,
Стаєш відразу сильна і легка.