На світ я зачудовано дивлюся,
До стежки придивляюсь й джерела,
До доброти людської я хилюся,
До щирих слів і ніжного тепла.
Бо світ наш сповнений краси й любові,
Чарівності та казки, дивини.
І це звучить у рідній пісні й мові,
Воно дійшло до нас з старовини,
З глибин віків, із роду до родини,
Все те, що залишило слід в душі.
І вишивки чудові, і світлини,
Небес глибінь і сонячні дощі.
І ласка мами, посмішка татуся,
Пахучий хліб, робота і свята…
Я зачудовано на білий світ дивлюся,
І озивається до мене доброта
Із мудрістю, вустами мами й тата
Та світлом, що від них ішло.
Була я завжди у житті багата
На щастя, на любов і на тепло…