На сотні літ нам досить того болю

Ох, нелегка дісталась дітям доля —
Дитинство їхнє в полум’ї війни…
У небо тягне гіллячко тополя,
Як мати, щоб вернулися сини.
І просить в Бога, щоб жили у мирі
Сини і доньки на святій землі.
Благання матері і голосіння щирі,
Слова й молитви губляться в імлі.
А тут війна… І вся земля палає,
Й дрижать від страху й болю дітлахи…
Їх всіх нараз землею накриває,
Повсюди темінь і нічні жахи…
О, Господи, пошли свою нам волю,
Спаси дітей, помилуй, сохрани…
На сотні літ нам досить того болю
І ненависті, злоби та війни…
Спаси нам, Боже, рідну Україну,
Від зла і люті захисти її.
Щоб знову чути пісню солов’їну,
Щоб зацвіли садочки і гаї.
Помилуй, Боже, нам війни не треба
Ми засівали ниви і поля.
І перемоги та ясного неба
Всі просять люди і свята земля.