Щось хмарно вже і накрапати стало,
Бо ж це вже осінь. Сонечка нема.
Хоч квітів квітне в пору цю чимало,
Але вже сунеться далеко десь зима.
І дні маленькі, стало холодніше,
І розвиднятись ранок не спішить.
А холод лізе в хату сміливіше,
Тож двері хочеться тугіше зачинить…
Пора осіння. Вітер в гіллі злиться,
І обриває листячко ущент..
І на тепло вже листопад скупиться,
Саме такий сьогодні й є момент.
А в хаті тепло й затишно нівроку
Й нема потреби ще кудись іти.
Не хочеться надвір зробити й кроку…
Тож краще в мріях у казки лети…