На цій Землі у кожного лиш мить
Прекрасного і світлого життя.
А далі — все… Тому душа щемить,
Бо розійдемось всі у небуття…
Не всі одразу, та підемо всі
І не торкнеться більш руки рука.
Не стрінемо ми ранків у росі,
Нам не всміхнеться квіточка легка.
І будуть інші, але вже не ми,
Летіти в мріях в диво небеса…
Тож будьмо мудрі, будьмо всі людьми,
Цінімо ті найвищі чудеса,
Що маємо, поки усі живі
Й подарувати можемо тепло.
І не носімо зло у голові,
Щоб легше жити нам усім було.
Пробачте вибрики… Це іноді бува
У кожного… Таке воно життя…
Простіть невчасно сказані слова
Чи погляди якісь не до пуття…
Несіть в своєму серці доброту,
Все на свої місця розставить час.
Запам’ятаймо істину просту,
Що на Землі живемо лише раз.